Конспект уроку з історії України 10 клас
Гетьманат П.Скоропадського
Гетьманат П.Скоропадського
Історія України 10 клас
Мета: охарактеризувати основні напрямки внутрішньої і
зовнішньої політики гетьманату; дати оцінку політичній діяльності гетьмана П.
Скоропадського; розкрити обставини
приходу його до влади і його відставки; розвивати вміння працювати
в групах; навики роботи з історичними документами; вміння систематизувати і
узагальнювати історичні факти; виховувати повагу до історичного минулого
Батьківщини та національну самосвідомість.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати
історичні документи;
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Обладнання: проектор, ноутбук, мультимедійна презентація, ілюстрації,
фото гетьмана П.Скоропадського.
Хід уроку
І. Організаційний момент(5 хв.)
ІІ. Актуалізація опорних знань(5 хв.)
Ви вже вивчили діяльність Центральної ради, її внутрішню
і зовнішню політику, помилки і прорахунки. Давайте згадаємо цей матеріал.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу(25 хв.)
Вступне слово вчителя. Видатну особу Павла Скоропадського історики оцінюють по різному. І сьогодні
ми розглянемо діяльність останнього гетьмана України, його внутрішню і зовнішню
політику; дамо оцінку політичної діяльності, розкриємо обставини приходу його
до влади та причини відставки.
Ми будемо працювати в групах і виконувати завдання
поставлені перед кожною із груп. У нас сьогодні працюватимуть група
кінорежисерів, кінокритиків, експертів, дослідників та істориків.
І група Кінорежисери. Їм було
заздалегідь поставлене завдання зняти фільм про життя П.
Скоропадського.
ІІ група Кінокритики. Вони будуть уважно дивитися фільм і мають дати оцінку й прорецензувати роботу
режисерів.
ІІІ група Експерти. Ця група вивчатиме внутрішню і зовнішню політику
гетьмана П. Скоропадського та проаналізує її нам.
ІV група
Дослідники працювала над
питанням діяльності гетьмана в роки
Другої світової війни і охарактеризує нам цей матеріал.
V
група Історики зробить
висновки про причини падіння гетьманського уряду та підведе підсумки його
діяльності.
Групи отримують завдання, а ті, які їх уже отримали
готуються до презентації своєї виконаної роботи.
І група кінорежисери показують презентацію яку вони
зробили і аналізують знайдений матеріал. (Презентація «Останній гетьман
України» додаток 1. та пам’ятка «Анкета аналізу фільму» додаток 2)
Слово має друга група кінокритиків ( Пам’ятка рецензента
додаток 3)
Експерти охарактеризують нам внутрішню і зовнішню
політику гетьмана П. Скоропадського (додаток 4)
Наші дослідники знайшли матеріал про життя і діяльність гетьмана в роки Другої
світової війни і їм надається слово(додаток 5).
І ось нарешті наші історики зроблять висновки про причини
падіння гетьманського уряду та підсумки діяльності гетьманату(додаток 6).
ІV.
Узагальнення вивченого матеріалу(5 хв.)
Тести
1.
В
якому році народився П. Скоропадський?
А)1853 р.; Б) 1873 р.; В) 1823 р.; Г) 1893р.
2. Це було місто: А) Вісбадені; Б) Мюнхені; В) Києві; Г) Петербурзі
3. Свої дитячі
роки Скоропадський провів у родовому маєтку на:
А)
Чернігівщині; Б) Полтавщині; В) Сумщині; Г) Галичині
4. В
якому році Павло вступив
до Петербурзького Пажеського корпусу?
А) 1886р.
; Б) 1896 р.; В) 1869 р.; Г) 1868 р.
5. Як звали
дружину Скоропадського?
А) Ольга;
Б) Оксана; В) Олександра; Г)Олена.
6.
Перечислити нагороди гетьмана.
V. Підсумок уроку. (5 хв.
Додаток 2
Пам’ятка «Анкета аналізу фільму»
1.
Назва
фільму____________________________________________________
2.
Дата
виробництва _______________________________________________
3.
Хто
продукував?_________________________________________________
4.
Який
період (добу) висвітлює фільм?_______________________________
5.
Головна
ідея фільму, яка відповідає темі курсу_______________________
6.
Яке
дослідження використане у фільмі для підтвердження ідеї?
1)___________________________________________________________
2)___________________________________________________________
3)___________________________________________________________
7. Які
центральні особи виступають у фільмі (якщо вони є)?_____________
8. Якими додатковими засобами розкриває режисер
фільму свою ідею?______________________________________________
9. Якби Ви були
режисером, що б Ви ще використали, аби підкреслити головну ідею фільму?_______________________________________________
Додаток 3
Пам’ятка рецензента
Під час рецензування фільму
вкажіть:
• тему
рецензованої роботи;
• її автора;
• актуальність обраної теми;
проаналізуйте:
• вдалість підібраного історичного матеріалу;
• повноту розкриття проблеми;
• наявність чітких висновків;
• якість художнього оформлення роботи;
• недоліки, що є в роботі;
сформулюйте;
• поради автору щодо покращення роботи;
• загальний висновок.
Додаток
4
Внутрішня та зовнішня політика
гетьманського уряду
За кілька місяців в Україні було створено новий адміністративний апарат.
Замість представників Центральної Ради на місцях гетьманський уряд призначив
губернських та повітових старост, переважно з великих землевласників, земських
діячів і суддів. Неабиякого значення
гетьманська держава надала аграрному питанню. З перших днів діяльності
гетьманський уряд вживав заходів щодо нормалізації становища на селі, яке
потрясали невдоволення, суперечності, ексцеси. Для підготовки нового аграрного
закону й полагодження конфліктів між землевласниками і селянами було створено
губернські комісії. Тимчасові правила про земельні комісії зобов'язували селян
повернути поміщицьке майно і відшкодувати збитки, яких вони завдали великим
землевласникам. У жовтні 1918р. було створено вищу земельну комісію, яку очолив
П. Скоропадський. На початку листопада підготували проект аграрної реформи, що
передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх
між селянами - не більше як 25 десятин на двір. Було переформовано військові
частини, організовані ще в період Центральної Ради. Найбоєздатнішими
підрозділами зокрема запорозька дивізія, організована на базі Запорозького
Корпусу, Сердюцька дивізія. Функції поліції і державної безпеки виконувала
Державна варта. Гетьман зробив спробу поповнити українське козацтво, як окремий
стан населення. 16 жовтня 1918 р. окремим універсалом Скоропадський відновив
українське козацтво в Чернігівській, Полтавській губерніях та Слобожанщині. До
козацтва записувалися не лише нащадки козаків, але й селяни. У цей час було
налагоджено грошовий обіг, вдосконалено грошову систему, створено державний
бюджет, відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії,
відроджено промислові підприємства та біржі. Поступово було відновлено
залізничний рух, реорганізовано і зміцнено державний флот. За доби гетьманату
помітними були зрушення і в галузі культури та освіти: створено понад 150
українських гімназій; вийшло з друку кілька мільйонів примірників українських
підручників; відкрито два державних університети в Києві та
Кам'янці-Подільському; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та
установ (Державний український архів, Національна галерея мистецтв, Український
історичний музей, Українська національна бібліотека, Український театр драми та
опери, Українська державна капела, Державний симфонічний оркестр тощо). У
листопаді 1918 р. відкрито Українську Академію Наук, президентом якої став В.
Вернадський. Важливим зрушенням у духовній
сфері стало утворення влітку 1918 р. Української автокефальної православної
церкви на чолі з митрополитом В. Липківським.
Значними були успіхи гетьманської держави
у сфері зовнішньої політики. Внаслідок
державного перевороту 29 квітня 1918 р. й усунення від влади Центральної Ради
розпочався новий етап в історії української зовнішньої політики, зросла її
сфера впливу. В Києві було акредитовано 11 зарубіжних місій: з Німеччини,
Австро-Угорщини, Туреччини, Болгарії, Дону, Польщі, Румунії, Фінляндії, Кубані,
Азербайджану та Грузії. Десять українських дипломатичних представників
розпочали роботу за кордоном: у Німеччині, Австро-Угорщині, Туреччині,
Болгарії, Дону, Фінляндії, Швейцарії, Кубані, Румунії, Швеції. Відбулася реорганізація
Міністерства закордонних справ, що мало сприяти підвищенню ефективності його
роботи. Відносини з Німеччиною й Австро-Угорщиною. Однією з умов німецької
адміністрації, згідно з якою німці погодилися здійснити переворот, було визнання Брестського миру, підписаного
Україною. Панувала думка, що Німеччина,
не маючи спільних кордонів з Україною та при відсутності спірних територій,
сприятиме зміцненню України, яка зменшуватиме російську небезпеку і
створюватиме противагу Польщі. Скоропадський здійснив візит до Німеччини з 4 до 18 вересня 1918р. В
період існування Української держави 1918 р. особливої гостроти набули взаємовідносини з Росією. Відомо, що
Брестський мирний договір зобов'язував радянську Росію підписати мир з
Україною. Не чекаючи встановлення дипломатичних контактів із новою державою, 22 травня 1918 р. для ведення
переговорів прибула делегація з Москви - майже 40 осіб, яку очолювали Х. Раковський
та його заступник Д. Манушьський. Обговорювали питання воєнних дій, фінансів,
транспорту, поштового зв'язку, обміну полоненими, економічних і культурних
відносин. Надзвичайно важливим було питання про кордони. Воно ускладнювалось ще
й тому, що українське населення, яке проживало компактно у прикордонних із
Україною російських губерніях, висувало питання про приєднання цих територій до
України. 12 червня 1918 р. був підписаний мирний договір, згідно з яким
радянська Росія визнала незалежність Української держави. Після цього делегації
приступили до розгляду питання кордонів. Водночас із переговорами з делегацією
РРФСР Українська Держава вела переговори із урядами інших державних утворень на
території колишньої царської Росії, насамперед з Кримом і Доном. Уряд Української Держави встановив добрі відносини
з іншими державами, що утворилися на території колишньої царської Росії, - Фінляндією, Грузією, Литвою, Естонією, Білоруссю. Значних зусиль доклав
П.Скоропадський для розв'язання питання Бессарабії,
парламент якої під тиском Румунії 9 квітня 1918 р. прийняв рішення про
об'єднання з «матір'ю Румунією». Однак справа до кінця так і не була доведена.
Гетьманський уряд налагоджував відносини
з іншими державами насамперед із нейтральними, проводив переговори зі
Швейцарією, Швецією, Голландією, Грецією, Італією, Персією, які визнали
Українську Державу Загалом гетьманський уряд проводив активну
зовнішньополітичну діяльність, багато зробив у справі налагодження відносин України з іншими
державами.
Додаток
5
Діяльність гетьмана в роки Другої світової війни
Із
приходом до влади в Німеччині нацистів становище Скоропадського помітно
ускладнилося. Не приймаючи їхньої ідеології, Павло Петрович напередодні Другої
світової війни відправив до Англії сина Данила, в якому бачив продовжувача
своєї справи. У роки Другої світової Скоропадський широко використовував свої
давні зв'язки з представниками німецького генералітету для надання допомоги
українським діячам, переслідуваним нацистами. Завдяки його зусиллям із
німецьких концтаборів були звільнені А.Мельник, С.Бандера, Я. Стецько та інші
українські емігранти. Павло Петрович ніколи не мав ілюзій із приводу того, що
гітлерівці відновлять українську державність.
Початок другої світової війни вніс різкі зміни у життя
колишнього гетьмана – він був поставлений перед необхідністю зробити вибір між
двома коаліціями держав, що воювали. Змушений зупинитися на німецькій
орієнтації, гетьман вважав це одним із кроків до створення незалежної
монархічної України – мрії, що супроводжувала його останні 27 років життя і
котрій так і не судилося здійснитися. В часи 2-ї світової війни
П. Скоропадський, користуючись впливом і зв'язками в німецьких військових
колах, визволив з тюрем та концентраційних таборів чимало українських
патріотів, причому не лише гетьманців (наприклад С. Бандеру). Щоправда, його
спроби об’єднати навколо себе всі українські національні партії та організації,
а також провести до німецької адміністрації в Україні своїх людей не мали
успіху. В період, що нас цікавить П.
Скоропадський жив у Ванзеє, західному передмісті Берліна у світлій оселі на
Альзенштрассе 19.Помер Павло Скоропадський у квітні 1945 року у Баварії. Немає
ніяких сумнівів, що якби він залишився у житті хоча б декілька місяців, його б
чекали суд і страта за присудом більшовицького воєнного трибуналу. Але доля
подарувала колишньому гетьманові смерть хоча і від поранення, але у родинному
оточенні. Загинув він випадковою і безглуздою смертю. У квітні 1945 р., їдучи
машиною, потрапив під бомбардування авіацією союзників. Був поранений і через
кілька днів помер. Останній гетьман України похований у м. Меттен (Баварія).
Додаток 6
Причини падіння гетьманського уряду та
підсумки його діяльності.
Період гетьманату П.Скоропадського увійшов до історії
дипломатії України хоча невеликою, але яскравою сторінкою. Одним із головних
завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української
держави. Та все ж, незважаючи на помітні позитивні зрушення в суспільному житті, П. Скоропадському не вдалося
надовго втримати владу. Річ у тім, що всі успіхи гетьманату пов'язані, головним
чином, зі стабільністю держави, а гарантом цієї стабільності виступала зовнішня
сила - окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини.
Основні
причини падіння гетьманату. Основними причинами падіння гетьманату були:
- відсутність
численної дієздатної регулярної української армії; посилення впливу в
Українській державі російських консервативних кіл; відновлення в державі
поміщицького землеволодіння; вузька соціальна база гетьманату; підкорення
соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади; скрутне становище трудящих; наростання напруженості у суспільстві та
формування організованої опозиції; поразка Німеччини та її союзників у Першій
світовій війні
Як Павло Скоропадський пояснює помилки в своїм правлінні?
« В моїм правлінні були помилки. Головні з них походили з того, що події
розвивалися занадто швидко і тому не було досить часу, аби відповідною
організацією державно – думської частини суспільства підвести готові підвалини
під гетьманську владу. Через те, беручи владу до своїх рук, я не мав біля
себе людей, котрих добре знав. Ці люди, що були
біля мене, не знали добре ні мене, ні моїх переконань. Я не був з ними
зв’язаний ні ідейно, ні організаційно. я Не
кажу, щоб я не передбачав, що на Україні в майбутньому може бути Гетьманство.
Навпаки, я був переконаний, що Гетьманство буде, але я міркував, що наперед
утвориться сильна і розповсюджена організація, яка буде бачити в сильній владі
порятунок Батьківщини і поставить собі мету: таку владу утворити. Що ця
організація наперед підготує відповідною пропагандою широкі кола населення, що
вона добере, зорганізує та ідейно об'єднає значне число відповідних людей, які
й візьмуться за установлення сильної влади в краї. І мені здавалося, ця сильна
влада найшвидше зреалізується в історичній формі Гетьманства. Одначе
підготовити все так, як думалося, на ділі не вдалося. Наша «Громада» тільки починала
жити і розвиватися, ми один одного ще мало знали. Ідея сильної одноособової
влади цілою нашою організацією офіційно не проголошувалася, а тільки
відчувалася...»
(Гетьман
Павло Скоропадський Спомини. — Київ: Видавництво «Україна». — 1992)
Висновки
Коли стало очевидно, що Німеччина незабаром капітулює, гетьман зробив
спробу зблизитися з Українським Національним Союзом. На початку жовтня він
прийняв його керівників В. Винниченка, А. Ніковського і Ф. Швеця. Почалися
переговори щодо програми кабінету, який мав бути сформований за їхньої участі.
Національний Союз поставив такі вимоги: здійснення аграрної реформи на підставі
ліквідації великого землеволодіння і забезпечення землею трудового селянства,
встановлення демократичних свобод і опрацювання демократичного виборчого
закону. Компромісом українські партії не задовольнялися, а тому
продовжували готувати повстання проти режиму. Скоропадський змушений був
розпустити кабінет і 14 листопада задекларував федеративну спілку з Росією.
Йшлося, певна річ, про не більшовицьку Росію, якої ще не існувало. Відреченням
од державної самостійності гетьман розраховував здобути якщо не допомогу, то
хоча б прихильність з боку дипломатів Антанти. Але гетьманщина вже доживала
останні дні. За роки свого правління Великий
Гетьман України Павло Петрович Скоропадський дуже багато зробив для своєї
країни: Замість УНР була проголошена Українська
держава, республіканська форма правління замінена на монархічну (гетьманат).
Гетьман зосередив у своїх руках всю повноту влади. —
законодавчу, виконавчу, судову. Відновлено
поміщицьке землеволодіння, приватну власність на фабрики, заводи, шахти.
Налагоджено дієздатний адміністративний апарат, який вдавався до репресивних
методів. Переслідувалися політичні сили лівого спрямування, заборонялися
вуличні процесії, мітинги, припинилося видання ряду газет. Демократичний режим
змінився авторитарним. Створювалася регулярна українська армія. Уряд видав
закон про загальну військову повинність. Гетьман передбачав відродити козацтво
як стан українського суспільства. Але план створення армії реалізований не був.
Успішною була діяльність уряду в культурній сфері: українізації шкіл, відкриття
нових гімназій, університетів, Української академії наук, Національного архіву
та інших культурно-просвітницьких центрів. Здійснювалася активна зовнішня
політика. За 230 днів гетьманського режиму в Українській державі було прийнято понад 300 законопроектів.
Немає коментарів:
Дописати коментар