Конспект уроку з історії 7 клас
 Історія України 7 клас

Тема: Практичне заняття князь Святослав та його походи

Мета:ознайомити учнів з історичною особою князя Святослава; розвивати вміння висловлювати свою думку; критично мислити виховувати в учнів зацікавленість до історії України.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: практичне заняття.

Очікувані результати: після чого учні зможуть  називати  роки правління  князя Святослава; показувати територію  Київської Русі  за князювання  Святослава, напрямки походів  князя; вмітимуть визначати роль історичної особи в історії

Обладнання: ноутбук, картинка  « князь Святослав»

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель:  У  нас  в гостях  князь Святослав, який нам розповість про себе (учні уважно слухають розповідь і виписують окремо в таблицю внутрішню політику князя і зовнішню політику)

Я князь київський Святослав Ігоревич народився (бл. 935) (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику. Правління моє припало на час становлення ранньофеодальних держав у Європі та завоювання ними життєвого простору. Моєю матір’ю  була княгиня Ольга, батьком київський князь Ігор, який постійно воював з Диким полем, де кочували войовничі печеніги, і ходив у походи проти Візантійської імперії на її столицю Константинополь, що називався на Русi Царьградом (Царгородом). Ще малим сидів я на коні і, навіть, пробував метнути списа. Коли  виріс і став мужем, то почав збирати багато хоробрих воїнів, бо і сам був хоробрий і легкий, ходив як гепард і багато воював. Не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м’яса, але, порізавши тоненько чи конину, чи звірину, чи воловину пік на вугіллі та так їв; не мав шатра, а підстилав на сон конячу опону а під голову клав сідло, і такі ж були його воїни. А як ішов на якийсь край то наперед повідомляв: «Іду на вас!»  Спочатку я дбав про розбудову і зміцнення держави. Піклувався про зміцнення влади великого князя. Але мені подобається військова справа, тому провів військову реформу. Військо моє  в основному складалося із кінноти і флоту, який виконував транспортні функції з доставки княжих десантних полків.

У 964 році  здійснив свій перший похід на землі слов’янського племені в’ятичів, які платили данину хозарам і домігся свого: вони перестали платити данину хозарам і підкорилися Києву. Навесні наступного 965 року  відправив хозарському кагану своє знамените історичне послання: «Иду на вы» (тобто «я йду на вас»). Хозарський каганат на той час займав територію Північного Кавказу, Приазов’я і Донських степів і представляв для Русi велику небезпеку. Пройшовши по ріці Оці на Волгу, а потім рухаючись донизу по великій ріці, через землі волзьких булгарів - данників хозар, в вступив у володіння Хозарського каганату. Успіхи мої на сході не на жарт стурбували Константинополь, тому імперія вдалася до дипломатичної гри. У 968 р. на запрошення візантійського імператора Никифора Фоки, я,  на чолі 60-тисячного війська вирушив в похід проти Болгарії. Підштовхуючи русичів до боротьби з болгарами, візантійська дипломатія мала на меті зав’язати в кривавий вузол війни двох своїх сильних противників,що могли протидіяти встановленню контролю Константинополя на Балканах, але розрахунки Візантії не виправдалися. Потужним ударом  розбив під Доростолом болгарське військо і захопив 80 міст вздовж Дунаю. Спочатку візантійська сторона не перешкоджала діям русичів у Подунав’ї, адже чужими руками руйнувалася Болгарська держава, яка протягом IX ст. була грізним ворогом імперії. У 811 р. болгарський хан Крум розгромив візантійське військо і взяв у облогу Константинополь. Згодом його онук Симеон витіснив Візантію з Балкан, залишивши їй лише міста Царьгород та Солунь. Крім того, дунайський похід не давав можливості  розпочати експансію в Північне Причорномор’я, в землі, підконтрольні Візантії. Проте, коли мої воєнні успіхи стали досить значними, він не побажав, незважаючи на тиск і натяки візантійської дипломатії, залишати Подунав’я. Своєї кінноти у мене  було мало, але зате велику кінноту мали в своєму розпорядженні союзники - печеніги й угорські вожді. Чисельність мого війська  під час його першого болгарського походу оцінюється у десять тисяч воїнів. Човни без перешкод увійшли в гирло Дунаю і стали підніматися вгору за течією річки. Поява мого війська  була несподіваною для болгар. Русичi  зійшли на дунайський берег поблизу Переяславця. Перша ж битва з болгарським царським військом принесла перемогу руській зброї.

Мати докоряла мені не раз, що я чужого шукаю, а своє занедбав. Звістка про облогу печенізькими ордами Києва (968) змусила мене вирушити на допомогу столиці своєї держави. Хоча кочівники за короткий час були вигнані з Подніпров’я, сам факт, що їм вдалося дійти до центру Київської Русі свідчив про наростання печенізької загрози та про гостру проблему державного управління за відсутності постійно воюючого князя. Для зміцнення своєї влади в 969 р. розділив князівства між своїми синами. Намісником у Києві став старший син Ярополк, у Древлянській землі — Олег, у Новгороді — Володимир. Така реорганізація управлінської системи на Русі не тільки поклала початок адміністративній реформі, а й була важливою ланкою грандіозного стратегічного плану Святослава, головною метою якого було створення могутньої Дунайсько-Дніпровської держави. Наступним кроком практичного здійснення цього плану мало бути перенесення князівської резиденції на Дунай. «Не любо мені в Києві жити, — говорив боярам Святослав. — Хочу жити я в Переяславе на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків — золото, вино й овочі різні, а з Чехів і з Угрів — срібло й коні, із Русі ж хутро, і віск, і мед, і челядь».

Другий мій похід  на Балкани розпочався 969 р. Я досить швидко, захопивши Переяславець, Великий Переяслав, Доростол, Філіппополь, не тільки повернув собі втрачені позиції у Болгарії, а й просунувся вглиб Візантійської імперії. Проте новому візантійському імператору вдалося зібрати численне військо і спочатку під Адріанополем зупинити Святослава, а під Доростолом підписати мирну угоду (971), відповідно до якої київський князь брав на себе зобов’язання не воювати з Візантією і відмовлявся від претензій на Болгарію та Крим. Навесні 972 p., повертаючись з невдалого походу, поблизу дніпровських порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув.

Метод «Атака на учня»

Учитель. Ви прослухали розповідь князя і можливо у вас виникли до нього запитання.

1.     Хто мав на вас вплив у дитинстві та юності?

2.     Упродовж всього правління Ви воювали. Це був поклик душі чи бажання в такий спосіб зміцнити державу?

3.     Ваша мати була християнкою, а Ви – князем-язичником. Прокоментуйте Ваш вибір віри.

4.     Як Ви оцінюєте свою Балканську політику? Чи не була це фатальна помилка?

5.     Що цінуєте Ви в людях?

6.     Що Ви зробили для консолідації держави?

Учень відповідає на поставлені до нього запитання.

Учні зачитують свої записи, які вони зробили у своїх таблицях.

Внутрішня політика	Зовнішня політика
Дбав про розбудову і зміцнення держави. Піклувався про зміцнення влади великого князя. Адміністративна реформа (розділив князівство між своїми синами); Військова реформа (військо в основному складалося із кінноти і флоту, який виконував транспортні функції з доставки княжих десантних полків)	965 р., 968 р. – здійснив походи на Схід проти хозар. 968 р. – організував походи на волзьких болгар, де зруйнував багато міст. 968 р. – перший дунайський похід. 969 – 971 рр. – другий дунайський похід.

Учитель. Повертаючись із походу князь Святослав потрапив у засідку і був вбитий печенізьким князем. Із його черепа печенізький хан Куря зробив собі шану для вина і такий напис «Чужого шукаючи, своє втратив». Що означає  цей вислів. Як ви його можете пояснити?(відповіді учнів).

Учитель. Князь Святослав, будучи не тільки князем, а й звичайною людиною, мав певні недоліки як політик. Але ці слабкості затьмарювали відвага, войовничість, хоробрість, простота, мудрість і любов до рідної землі. Вся його діяльність була спрямована на зміцнення Київської Русі, на об’єднанні всіх східнослов’янських земель. Його життя – героїчне, але менш героїчною була його смерть.

ІV. Закріплення знань.

1.      Вчитель. А зараз ми проведемо гру «Так чи ні?».

Я буду зачитувати запитання, а ви якщо згодні записуєте у своїх аркушах слово так, якщо не згодні – слово – ні.

1.     Святослав був князем, який відкривав церкви, будував міста та укріплення? (ні) .

2.     В 968 році здійснив похід на Дунай (так чи ні).

3.     Цей князь княжив з 964 – 972 роки (так).

4.      Провів адміністративну реформу, (розділив князівство між своїми синами); (так).

5.     В 965 р., 968 р. – здійснив походи на Схід проти хозар ( так ).

6.     Провів релігійну  реформу ( ні).

7.     Брав із собою у походи багато золота,  намети ( ні).

8.     Матір’ю князя Святослава  була княгиня Роксолана ( ні).

9.     Перед тим, як напасти на ворога зажди повідомляв «Іду на ви» (так ).

10.                        В 969 році цей князь прийняв християнство ( ні).

11.                        Під час другого походу на Балкани князь захопив Переяславець, Великий Переяслав, Доростол (так ).

12.                       Навесні 972 p., повертаючись з невдалого походу, поблизу дніпровських порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув ( так ).

2.     Учні складають Сенкан до слова Святослав

Святослав

сміливий, сильний

проводив, воював, збирав

«Чужого шукаючи, своє втратив»

Князь – воїн.

Підсумок уроку, оцінювання учнів.

Додаток А

Князь Святослав.

Я князь київський Святослав Ігоревич народився (бл. 935) (княжив з 945, самостійно з 964 по 972 рр.). Значно розширив територію Київської Русі, провадив активну зовнішню політику. Правління моє припало на час становлення ранньофеодальних держав у Європі та завоювання ними життєвого простору. Моєю матір’ю  була княгиня Ольга, батьком київський князь Ігор, який постійно воював з Диким полем, де кочували войовничі печеніги, і ходив у походи проти Візантійської імперії на її столицю Константинополь, що називався на Русi Царьградом (Царгородом). Ще малим сидів я на коні і, навіть, пробував метнути списа. Коли  виріс і став мужем, то почав збирати багато хоробрих воїнів, бо і сам був хоробрий і легкий, ходив як гепард і багато воював. Не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м’яса, але, порізавши тоненько чи конину, чи звірину, чи воловину пік на вугіллі та так їв; не мав шатра, а підстилав на сон конячу опону а під голову клав сідло, і такі ж були його воїни. А як ішов на якийсь край то наперед повідомляв: «Іду на вас!»  Спочатку я дбав про розбудову і зміцнення держави. Піклувався про зміцнення влади великого князя. Але мені подобається військова справа, тому провів військову реформу. Військо моє  в основному складалося із кінноти і флоту, який виконував транспортні функції з доставки княжих десантних полків.

У 964 році  здійснив свій перший похід на землі слов’янського племені в’ятичів, які платили данину хозарам і домігся свого: вони перестали платити данину хозарам і підкорилися Києву. Навесні наступного 965 року  відправив хозарському кагану своє знамените історичне послання: «Иду на вы» (тобто «я йду на вас»). Хозарський каганат на той час займав територію Північного Кавказу, Приазов’я і Донських степів і представляв для Русi велику небезпеку. Пройшовши по ріці Оці на Волгу, а потім рухаючись донизу по великій ріці, через землі волзьких булгарів - данників хозар, в вступив у володіння Хозарського каганату. Успіхи мої на сході не на жарт стурбували Константинополь, тому імперія вдалася до дипломатичної гри. У 968 р. на запрошення візантійського імператора Никифора Фоки, я,  на чолі 60-тисячного війська вирушив в похід проти Болгарії. Підштовхуючи русичів до боротьби з болгарами, візантійська дипломатія мала на меті зав’язати в кривавий вузол війни двох своїх сильних противників,що могли протидіяти встановленню контролю Константинополя на Балканах, але розрахунки Візантії не виправдалися. Потужним ударом  розбив під Доростолом болгарське військо і захопив 80 міст вздовж Дунаю. Спочатку візантійська сторона не перешкоджала діям русичів у Подунав’ї, адже чужими руками руйнувалася Болгарська держава, яка протягом IX ст. була грізним ворогом імперії. У 811 р. болгарський хан Крум розгромив візантійське військо і взяв у облогу Константинополь. Згодом його онук Симеон витіснив Візантію з Балкан, залишивши їй лише міста Царьгород та Солунь. Крім того, дунайський похід не давав можливості  розпочати експансію в Північне Причорномор’я, в землі, підконтрольні Візантії. Проте, коли мої воєнні успіхи стали досить значними, він не побажав, незважаючи на тиск і натяки візантійської дипломатії, залишати Подунав’я. Своєї кінноти у мене  було мало, але зате велику кінноту мали в своєму розпорядженні союзники - печеніги й угорські вожді. Чисельність мого війська  під час його першого болгарського походу оцінюється у десять тисяч воїнів. Човни без перешкод увійшли в гирло Дунаю і стали підніматися вгору за течією річки. Поява мого війська  була несподіваною для болгар. Русичi  зійшли на дунайський берег поблизу Переяславця. Перша ж битва з болгарським царським військом принесла перемогу руській зброї.

Мати докоряла мені не раз, що я чужого шукаю, а своє занедбав. Звістка про облогу печенізькими ордами Києва (968) змусила мене вирушити на допомогу столиці своєї держави. Хоча кочівники за короткий час були вигнані з Подніпров’я, сам факт, що їм вдалося дійти до центру Київської Русі свідчив про наростання печенізької загрози та про гостру проблему державного управління за відсутності постійно воюючого князя. Для зміцнення своєї влади в 969 р. розділив князівства між своїми синами. Намісником у Києві став старший син Ярополк, у Древлянській землі — Олег, у Новгороді — Володимир. Така реорганізація управлінської системи на Русі не тільки поклала початок адміністративній реформі, а й була важливою ланкою грандіозного стратегічного плану Святослава, головною метою якого було створення могутньої Дунайсько-Дніпровської держави. Наступним кроком практичного здійснення цього плану мало бути перенесення князівської резиденції на Дунай. «Не любо мені в Києві жити, — говорив боярам Святослав. — Хочу жити я в Переяславе на Дунаї, бо то є середина землі моєї. Адже там усі добра сходяться: із Греків — золото, вино й овочі різні, а з Чехів і з Угрів — срібло й коні, із Русі ж хутро, і віск, і мед, і челядь».

Другий мій похід  на Балкани розпочався 969 р. Я досить швидко, захопивши Переяславець, Великий Переяслав, Доростол, Філіппополь, не тільки повернув собі втрачені позиції у Болгарії, а й просунувся вглиб Візантійської імперії. Проте новому візантійському імператору вдалося зібрати численне військо і спочатку під Адріанополем зупинити Святослава, а під Доростолом підписати мирну угоду (971), відповідно до якої київський князь брав на себе зобов’язання не воювати з Візантією і відмовлявся від претензій на Болгарію та Крим. Навесні 972 p., повертаючись з невдалого походу, поблизу дніпровських порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув.